Олександра Барболіна - є членом Міжрегіонального союзу письменників України, Союзу письменників Півдня та Сходу України, Конгресу російськомовних літераторів України та Міжнародної асоціації російськомовних літераторів, заступник голови журі Всеукраїнської Незалежної літературної премії "Арт-Киммерік".

Павло Іванов-Остославський - поет, публіцист, історик-краєзнавець, громадський даятель. У 2003 році Павло Ігорович опублікував свою першу поетичну збірку "Святилище вогню". Ця книга пізніше перевидавалася кілька разів. У 2004 році Павло Іванов-Остославський організував і очолив у Херсоні Обласну філію Міжнародної асоціації російськомовних літераторів, а також обласну філію Союзу письменників Півдня та Сходу України; став редактором поетичного альманаху "Чумацький Шлях". У цьому ж році поет опублікував віршований збірник "Ти і Я".
2005 рік - лауреат Першого Всеукраїнського літературного фестивалю "Пушкінське кільце" в номінації "За аристократизм творчості".
2006 рік - лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гумільова (присуджується центральною організацією Міжнародної асоціації російськомовних літераторів). Ця нагорода була присуджена поетові за дебютну збірку "Святилище вогню". У 2008 році Павло Іванов-Остославський стає головою журі Всеукраїнської незалежної літературної премії "Арт-Киммерік". Поет є членом Міжрегіонального союзу письменників України, Союзу російських журналістів і літераторів України, Конгресу російськомовних літераторів України. Його вірші і статті публікуються в газетах і журналах: "Московський Вісник", "Булава", "Відображення", "Херсонський вісник", "Гривна", "Таврійський Край", "Російська Освіта" та інші.

Андрій Курков (23 квітня 1961, Ленінградська область) - український письменник, викладач, кінематографіст. Писати почав ще в старших класах школи. Закінчив школу перекладачів з японської мови. Працював редактором видавництва "Дніпро". З 1988 член англійського ПЕН-клубу. Нині він є автором 13 романів та 5 книжок для дітей. З 1990-х років всі твори Куркова російською мовою на Україні виходять у видавництві "Фоліо" (Харків). З 2005 року твори Куркова в Росії публікуються у видавництві "Амфора" (Санкт-Петербург). Його роман "Пікнік на льоду" продано в Україні накладом 150 тисяч примірників - більше, ніж книга будь-якого іншого сучасного письменника України. Книги Куркова перекладені 21 мовою. Курков - єдиний письменник пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. У березні 2008-го року роман Андрія Куркова "Нічний молочник" увійшов до "довгого списку" російської літературної премії "Національний бестселер". Працював сценаристом на кіностудії О. Довженка. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 - член Європейської кіноакадемії і постійний член журі премії Європейської кіноакадемії "Фелікс". За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів.

Книги: "Не приведи мене в Кенгаракс", "11 незвичайностей", "Бікфордів світ", "Смерть стороннього", "Пікнік на льоду", "Добрий ангел смерті", "Милий друг", "Товариш небіжчика", "Географія одиночного пострілу", "Остання любов президента", "Улюблена пісня космополіта", "Пригодницький чепухоносіков" (дитяча книга), "Школа котовоздухоплаванія" (дитяча книга), "Нічний молочник".

Сценарії: "Вихід", "Яма", "Недільне втеча", "Ніч про кохання", "Єлисейські поля", "Клякса", "Смерть стороннього", "Приятель небіжчика"

Костянтин Москалець - автор поетичних книг "Думи" і "Songe du vieil pelerin" ( "Пісня старого пілігрима"), "Нічні пастухи буття" та "Символ троянди", книги прози "Рання осінь", філософської і літературної есеїстики "Людина на крижині "і" Гра триває ", а також книги щоденникових записів" Келія чайної троянди ".

Проза Костянтина Москальця перекладена англійською, німецькою та японською мовами; на сербську та польську перекладені численні вірші та есе.

Лауреат премій ім. О. Білецького (2000), ім. В. Стуса (2004), ім. В. Свідзінського (2004), ім. М. Коцюбинського (2005), ім. Г. Сковороди (2006).

Наталка Білоцерківець- її перша книга віршів "Балада про непереможених" була опублікована в 1976 році, коли вона була ще студенткою. Колекції віршів Підземна пожежа (1984) і Листопад (1989) стали реальними ознаками українського поетичного життя 1980-их. Її ретельна, вишукана лірика стала серйозним конкурентом для потужних чоловічих віршів покоління 1980-их. Для всього молодого покоління поcтчернобильской України її вірш "Ми не помремо в Парижі" стало свого роду молитвою. Її ім'я часто асоціюється з цим віршем, хоча вона написала багато інших чудових віршів. Останню книгу Білоцерківець Алергія (1999) вважають піком її поезії.

Юрій Іздрик - у 1989 заснував журнал "Четвер", який з 1992 року редагує разом із Юрієм Андруховичем.

Активно включився в художнє життя в кінці 1980-х. Брав участь у багатьох виставках та акціях, працював над оформленням книжок та журналів, записував музику. У той же час з'явилися перші публікації - цикл оповідань "Остання війна" та поетичний цикл "Десять віршів про Батьківщину". Дещо пізніше публікувалися у варшавському журналі "Відрижка". Знайомство з письменником Юрієм Андруховичем, а також об'єднання навколо журналу "Четвер" молодих івано-франківських авторів виявилося важливим чинником у формуванні Іздрика як письменника. Результатом був вихід із "контркультурного підпілля" і перша "легітимна" публікація в журналі "Сучасність" повісті "Острів Крк". Повість була позитивно оцінена критикою і згодом з'явилася у польському перекладі в "Lіteratura na Swіecіe".

Виступає також як художник (ряд колективних і персональних виставок) і композитор (два концерти для фортепіано, музична композиція "Середньовічний звіринець" на вірші Юрія Андруховича)

Проза: Острів Крк, Воццек, Подвійний Леон, AMTM, Флешка.
Переклади: Чеслав Мілош "Родинна Європа", разом з Лідією Стефанівської.